«Історія освітнього закладу»:
На початку 1961 року на східній окраїні рудника серед зелених заростей почалося будівництво школи-інтернату. Протягом року було збудовано спальний і навчальний корпуси, господарське приміщення. На будівництво школи було витрачено майже 50 тис. карбованців.
12 березня 1962 року школа-інтернат прийняла своїх перших вихованців. Турботу про дітей взяли на себе педагогічний колектив та медичні працівники.
Першим директором був Гетьман Володимир Федорович (1961 – 1973рр.). За здоров’ям дітей наглядали лікарі Левінсон Р.М. та Козлова А.А.. Навчально-виховна робота велась під керівництвом адміністрації: завуч – Копернік В.Д., старший вихователь – Гирик О.Г..
Один із перших учнів школи-інтернату Василь Папенко згадує: «Коли я приїхав у інтернат, то скрізь було пусто, валялось багато каміння, сміття, а посередині цього пустиря стояло два корпуси, які були з’єднані коридором. Коли всі з’їхались, почалися роботи на подвір’ї. Ми прибирали каміння, розбивали ділянки, копали, садили квіти і поливали їх. Наступного року, коли я повернувся до інтернату з літніх канікул, то побачив ліс квітів і дерев, які скидали своє зелене вбрання і одягали золоте. Я не впізнав свого інтернату серед цієї краси, хоч і було це зроблено нашими руками».
Влітку 1962 року почали працювати перші загони літнього табору. В цьому ж році розпочали роботу перші гуртки: технічного моделювання, рукоділля, юннатів, хімічний фізичний, історико-краєзнавчий, хоровий, танцювальний та інші.
«Першою і найголовнішою турботою педколективу було створення у школі домашніх умов для життя вихованців. Кожен вихователь прагнув зігріти дитячі серця промінням добра, турботи, ласки, поєднати душі всіх знедолених дітей в тепле вогнище срібною ниткою любові», – із спогадів старшого вихователя Гирик Олександри Григорівни.
З 1973 по 1975 рік очолює роботу санаторної школи-інтернату Спасова Віра Андріївна.
З 1975 по 1984 роки директором стала Титова Варвара Іванівна .
У 1978 році, з дозволу директора школи, група учнів з 30 чоловік на чолі з Ялуніною Олександрою Миколаївною (завідуюча учбовою частиною) і вихователем здійснили захоплюючу подорож на Кавказ. Учні відвідали Кутаїсі, Зугдіді, Сухумі, Батумі, Гелатті. Багато позитивних вражень привезли з собою діти. Пригоди, які з ними траплялись, видатні місця, з якими вони ознайомились, видовища, які вони бачили, залишать відбиток у пам’яті на все життя.
З 1984 року прийняла естафету керівника санаторної школи-інтернату № 8 Колеснікова Галина Григорівна. Багато зусиль прикладала адміністрація школи для того, щоб подвір’я було найкращим, спальні кімнати по-домашньому затишними. Та за 23 роки зістарився сад. Тому його викорчували, посадили берези, горобину, горіхи, каштани. Біля спальної будівлі пишніють верби. Квітники стали більшими за розміром і зрошуються за допомогою поливної системи. За учбовим корпусом прорідили дерева і у класних кімнатах стало світліше.
З 1996 року очолює роботу закладу Карленко Наталія Вікторівна.
Цей рік був плідним. В школі було встановлено комп’ютерний клас, реконструйовано та обладнано медичний блок, викладання англійської мови починається з 1 класу за програмами Оксфордського університету.
Еколого-економічна криза за останні десятиріччя спричинила погіршення стану здоров’я населення. В першу чергу дітей та підлітків. Зросла тенденція захворювань ендокринної системи, органів травлення, дихання, серцево-судинної патології, туберкульозу, причиною чого є недостатня увага до попередження та профілактики захворювань.
Саме тому з ініціативи Наталії Вікторівни школа-інтернат увійшла в обласний експеримент “Школа культури здоров’я”.
Головною метою роботи закладу обрано формування в кожній дитині розуміння та бажання берегти та зміцнювати власне здоров’я, створення умов для ефективного оздоровлення учнів.
